Служити Батьківщині – одна із найвищих чеснот людини. Я тут, бо хочу, щоб мої діти зростали у вільній країні. Щоб мали свободу висловлювати свої думки, щоб знали рідну мову і нашу культуру. Я, наприклад, не уявляю “русский мир” у нашому селищі. В нас всі говорять українською, у нас шанують споконвічні традиції від діда-прадіда. Якщо мої слова прочитають зараз хлопці, які ще вагаються йти чи не йти до війська, скажу їм так: брати, ви маєте захистити свою землю! Тут живуть і житимуть далі ваші рідні та друзі. Саме їх ви захищаєте від рашистських звірів, бороните їх права та свободи від російського рабства. Захищати – це не просто почесно. Це життєво важливо!»
Такі слова написав один із бійців Нацгвардії
І недарма боялись. Бо кожен, хто взяв до рук зброю під синьо-жовтим стягом боронити рідну землю, відчув у серці гнів і святий обов’язок – нездоланний.
Для звірячої армії рашистів, подібні образи небезпечні, як і усвідомлення факту, що на відміну від Українських воїнів їх мотиваційну складову навіть не варто порівнювати. Проте, подібну відмінність цілковито усвідомлюють в кремлі. А відтак, дозволити його формуванню серед власної аудиторії федеральні інформаційні центри не можуть, як і намагаються його спотворити в самій Україні.
Тож незалежно від того, чи тримаємо ми зброю в руках для захисту нашої батьківщини – усі ми вже на інформаційному фронті, і тут розгортаються не менш важливі епізоди протистоянь. Своєю інформаційною зброєю Кремль прагне знищити нас морально, цілиться у наш дух і хоче зневірити у власних силах. Та слід пам’ятати, що саме найбільш небезпечні для ворога речі піддаються найбільшим атакам.
Останнім часом серед українських ЗМІ та діячів «небайдужої спільноти» все ж сколихнулось обговорення чергової призовної кампанії, та ще й у досить неочікуваних ракурсах. Здебільшого транслювались панічні нотки навколо начебто тотальної видачі повісток у т.ч. перспектив використання для цього застосунку «Дія», але і детально обговорили можливість жіночої мобілізації чи навіть призиву інвалідів до проходження служби. Чому на восьмий рік війни наше суспільство й досі перебуває у полоні інформаційних шаблонів совкового зразка, а іноді відверто ретранслює меседжі ворожої пропаганди – окрема тема для обговорення. Єдине, що ми можемо зробити зараз – продовжити розвінчувати міфи військової пропаганди Мордовії та інформувати про реалії строкової служби в сучасній українській армії.
Отже, російські ЗМІ та прокремлівські телеграм-канали просунули в наш інфопростір дезінформацію, що додаток державних послуг «Дія» будуть використовувати для розсилки повісток про призов на військову службу.
Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров заперечив цю інформацію: «По-перше, не читайте російські ЗМІ, бо вони працюють фейками та дестабілізують нашу країну. По-друге, такого точно не буде ніколи». Цей фейк розповсюдили на тлі новини, що у Верховній Раді запропонували дозволити надсилати судові повістки через «Дію». Хоча у законопроекті №7315 йдеться виключно про судочинство.
А ось так сформувався черговий фейк про мобілізацію в Україні жінок.
Проросійськими телеграм-каналами розлетілось фото фейкового документа про призов жінок, який начебто підписав начальник Генштабу. У документі відзначалось, що «до 15.06.2022 року потрібно підготувати списки жінок, що стоять на військовому обліку і провести мобілізаційні заходи, а до 31.06.2022 року організувати заходи для постановки на військовий облік жінок у віці від 18 до 60 років». Звісно, документ виявився несправжнім, але складно уявити скільки жінок встигло подумки приміряти на себе військову форму.
Може здатись що призов формує нашу армію, але це не так. Призовники складають всього 10% від загальної кількості військових. Тож і немає жодної потреби для обов’язкового призову на військову службу жінок.
Цей фейк розрахований на внутрішнього споживача та має на меті створення осередків соціальної нестабільності в окремих регіонах України. Мовляв, справи на фронті йдуть надто погано, тому влада мобілізуватиме жінок, адже не вистачає живої сили. Проте є багато жінок, які вступають до лав армії добровільно і навіть без оголошення мобілізації.
Нещодавно відзначився і підозрюваний в держзраді Ілля Кива із ексклюзивним свідченням про наміри Верховної Ради знизити призовний вік до 16 років. Кива навіть поширив скриншот нібито цієї постанови (хоча подібні зміни вносяться виключно законодавчо). Та, як виявилось, Кива переплутав «Постанову про внесення змін до закону про призов до армії, що забезпечують першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави», з проектом закону «про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо звільнення від кримінальної відповідальності в період воєнного стану при добровільному відшкодуванні шкоди».
Ще одною маніпуляцією Наросії стала заява міністра оборони України Олексій Резнікова про намір української влади мобілізувати в армію мільйон людей. Дарма що допис у фейсбуці Резнікова не мав жодного слова про мобілізацію. Йшлося про «запуск процесів, які забезпечать нарощування оборонного потенціалу України». Тобто це стосується і закупівель, і виробництва всього необхідного.
Та цю новину відразу ж прокоментував і так званий «посол ЛНР в Росії», повторивши розповсюджений російський наратив про українську армію як про «гарматне м’ясо на гроші США», чим дав привід для тижневого контенту пропаганді Кремля.
Шкода, що відлунням цієї атаки зачепило і наш ефір. Попри те, що у квітні-червні призов не проводився взагалі за рахунок комплектування резервістами, а Арестович і нині заявляє, що чоловікам в Україні незабаром дозволять виїжджати за кордон для роботи, в соцмережах досі тліє інформаційний залп пропаганди свідченням страху нашої єдності і бойового духу.